Бабич Марина Миколаївна

Опис педагогічного досвіду

 

"Застосування медіапростору при вивченні історії та правознавства як шлях до формування історичних та правових компетентностей учнів»

 

Основне завдання вивчення історії в сучасній школі – виховувати відповідального громадянина України з високим патріотичним почуттям приналежності до власної країни, який визнає загальнолюдські та національні цінності й керується ними у власній поведінці. 

Сьогодні людина не може  бути  осторонь  інформаційних  потоків.  Але  складність не в тому, щоб отримати певну інформацію, а в тому, щоб визначити, яка інформація потрібна, та вміти критично cприймати та аналізувати її зміст.

Зважаючи на актуальність проблеми, я працюю над такою науково-методичною темою: «Застосування медіапростору при вивченні історії та правознавства як шлях до формування історичних та правових компетентностей учнів».

Сучасну школу неможливо уявити без медіаосвіти. Формувати  в учнів вміння  грамотно  працювати з інформацією, критично й усвідомлено оцінювати медіатексти, підтримувати критичну дистанцію та посилити патріотичне виховання учнів – головні завдання для мене як вчителя.

З метою підвищення ефективності самостійної роботи учнів, забезпечення нових можливостей для творчості на уроках використовую медіапростір, який відіграє найважливішу роль у здатності учнів оцінювати й реагувати на інформацію. В результаті такої роботи школярі навчаються способам роботи з мас-медіа та опановують навички з використання цих медіа у навчанні.  

Головна мета моєї діяльності – розвиток основних складових історичної свідомості, під якою розуміється суб’єктивне бачення учнем історичного поступу людства через залучення школярів до сучасного медіапростору; формування в потребі оволодіння і постійній роботі з ним та виховання самодостатнього громадянина-патріота України, готового до виконання громадянських обов’язків.

Під час реалізації науково – методичної  теми ставлю перед собою такі  завдання:  

• навчити учнів:

• аналізувати найважливіші історичні явища й розрізняти спільне та відмінне в історичному розвитку різних епох і суспільств;

• пояснювати причини історичного явища й аналізувати його наслідки;

• розуміти різницю між історичною подією та її інтерпретацією, усвідомлювати причини існування різних інтерпретацій одного й того самого явища та вміти критично зіставляти й оцінювати такі інтерпретації;

• критично осмислювати та аналізувати медіатексти історичного характеру;

• визначати джерела медіатекстів;

 

• формувати практичні навички використання загальноосвітніх медіа в навчальній діяльності;

 

• виховувати патріотичну свідомість і повагу до культурного та історичного минулого України.

 

З метою подальшого удосконалення своєї роботи визначила такі проблеми:

• оптимальне поєднання і реалізація на уроці всіх дидактичних принципів і правил;

• стимулювання й активізація розвитку особистості;

• застосування медіапростору на різних етапах уроку;

• формування в учнів уміння вчитися, за потреби знаходити та використовувати потрібну інформацію;

• удосконалення методів проектування і планування кожного уроку.

 

У своїй професійній діяльності я використовую Концепцію впровадження медіа-освіти в Україні, яка була схвалена постановою Президії Національної академії педагогічних наук України 20 травня 2010 року. Відповідно до Концепції, медіа-освіта – частина освітнього  процесу,  спрямована  на  формування  в  суспільстві медіакультури, підготовку особистості до безпечної  та  ефективної  взаємодії  з  сучасною  системою  мас-медіа як традиційними (друковані видання, радіо, кіно, телебачення),  так  і новітніми медіа (комп’ютерне  опосередковане  спілкування,  інтернет,  мобільна  телефонія) з  урахуванням  розвитку  інформаційно-комунікаційних технологій. Також користуюсь передовим досвідом українських та зарубіжних педагогів. Проблемі медіа-освіти та медіаграмотності присвятили свої роботи такі науковці: В. Ф. Іванов, О. В. Волошенюк, Білик О.М. Гурова К.М. та інші.  Також використовую роботи А.П. Єршова, який запропонував Концепцію інформатизації  освіти.

Для вироблення в учнів навичок аналізу вважаю за доцільне обов’язкове застосування медіапростору та утворення медіа аудиторії. Для цього використовую наступні методи роботи, такі як:

1. Аналіз медіа тексту, аудіо інформації, мас-медіа.

2. «Розумова картографія» або мережа думок.

Розумову картографію можна проводити у великій групі (клас) або в менших групах (поділити клас на дві-три групи). Моделюю цю форму навчання, пропонуючи класу один приклад того, як слід організовувати роботу над темою методом розумової картографії. Після цього ставлю конкретне завдання, звертаючи увагу спочатку на узагальнення вивченої теми, а потім переходжу до вивчення та засвоєння нового матеріалу.

 

1.  «Перехресні групи»

Кооперативне навчання – це спосіб спільного вирішення проблем у навчанні, одним із видів є робота в первісних (оригінальних) і перехресних групах. Використовую на уроці під час вивчення нового матеріалу. Робота з цим методом надає мені змогу за короткий термін ознайомити учасників із декількома важливими проблемами. Використовуючи таку форму роботи, навчаю учнів працювати одночасно у двох підгрупах: у первісній групі, де кожен має своє завдання, щоб виконати загальне групове завдання, та у групі «спеціалістів», до складу якої входять члени різних груп, які розглядають те саме питання. Таким чином, члени «спеціалізованої групи», розглянувши матеріал, повертаються до первісної (оригінальної) групи та передають їй свої висновки, навчають один одного та виконують загальне групове завдання.

 

1. Метод «ПРЕС»

1. Позиція (Висловіть свою думку, поясніть, у чо­му полягає ваша точка зору. Поч­ніть так: «Я вважаю, що...»).

2. Обґрунтування (поясніть, чому ви так вважаєте, на чому ґрунтуються докази на під­тримку вашої позиції. Почніть зі слів: «Оскільки...», «так як...»).

3. Приклад (наведіть факти, дані, будь-яку ін­формацію, що аргументують, дово­дять, підсилюють вашу позицію, демонструють вашу правоту).

4. Висновки (узагальніть свою думку, зробіть висновок, ще раз переконливо й чіт­ко висловіть власну позицію. Поч­ніть так: «Отже (тому), я вважаю...»).

 

1.  «Словесний теніс»

Використовую для перевірки домашнього завдання. Поняття – визначення або дата – подія чи навпаки.

 

Родзинкою моєї роботи є використання такої форми роботи, як «Кібер-простір», або віртуальна реальність, який я використовую на різних етапах уроку, а також при виконанні учнями домашнього завдання вдома та при дистанційній освіті. Кібер-простір – це штучно сконструйований комп’ютерними засобами простір з певними ознаками реальності, де відбувається онлайнова комунікація. Базовими принципами віртуальної реальності виступають:

• «Фундаментальні свободи» (можливість шукати, отримувати й передавати інформацію та ідеї через будь-які засоби зв’язку).

• «Вільні потоки інформації» (рух інформації не має обмежуватися, кіберпростір має бути місцем інновацій та співпраці).

В кібер-просторі учні (учень) та вчитель взаємодіють, обмінюються ідеями, діляться інформацією, набувають досвіду та створюють проекти, проводять дослідження. Я виступаю в ролі модератора такої форми роботи. Допомагаю учням знайти правильну інформацію та дати відповіді, на поставленні питання, за допомогою онлайн комунікації (соціальні мережі:  Вконтакте, «Однокласники», Фейсбук, Твіттер; онлайн-сервіс Ютуб, вільну енциклопедію «Вікіпедія», тощо).

 

Оригінальна концепція Роберта Штультса (1982 р.), яка зображує медіа-простір

 

У результаті такої системи роботи учні впевнені в своїх силах, вони вільно висловлюють свої думки та мають неабияку зацікавленість до уроку.

Важливим чинником формування інтересу учнів до предмета  «Історії» - є урізноманітнення форм, методів та прийомів роботи. Окрім традиційних уроків, в  своїй діяльності я також використовую шкільну лекцію, бесіди,  в  тому  числі  евристичні,  мозковий штурм, постановку  проблемних  питань, дидактичні ігри, робота в перехресних групах, інтерв’ю з очевидцем, розумову картографію (павутина думок), метод кооперативного навчання.

Результатом моєї діяльності є активна участь моїх учнів у Всеукраїнському інтерактивному учнівському конкурсі юних суспільствознавців «Кришталева сова», Всеукраїнських учнівських олімпіад з історії та правознавства, Всеукраїнської експедиції учнівської та студентської молоді «Моя Батьківщина - Україна», Всеукраїнської історико – географічної експедиції «Історія міст і сіл України», Всеукраїнського інтерактивного конкурсу юних істориків «Лелека», де посідають призові місця. Чотири роки поспіль мої вихованці є членами Малої академії наук, де  кожного року вони займають призові місця на ІІ (обласному) етапі.

У 2015 р. було видано «Навчально-методичний посібник для вчителів історії та вчителів, які викладають факультативний курс (спецкурс) «Православної культури Слобожанщини», з вивчення історії становлення та розвитку православних пам'яток Зміївщини та інших релігійних організацій Зміївського краю», використання якого в школах району схвалено методичною радою відділу освіти Зміївської районної державної адміністрації (протокол № 6 від 21.05.2015 р.). А також схвалена та рекомендована до апробації науково-методичною радою КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти» навчальна програма факультативу «Підготовка до ЗНО. Історія України» варіативної складової навчального плану на 2015 – 2017 н.р. для учнів 10 – 11 класів. (протокол № 3 від 08.10.2015 р.).

Під час рефлексії своєї педагогічної діяльності та результатів роботи я визначила такі шляхи удосконалення:

• використання різноманітних форм і методів навчальної діяльності, які  дозволяють  розкрити суб’єктний  досвід учнів;

• створення  атмосфери зацікавленості кожного учня в результатах роботи всього класу;

• стимулювання учнів до висловлювань, використання різних способів виконання завдань без побоювань помилитися,  отримати хибну відповідь тощо;

• формування в учнів навичок безпечного використання інформації отриманої з різноманітних джерел;

• використання протягом уроку дидактичного матеріалу, який  дозволяє учневі  обрати  найбільш значущі для нього вид та форму змісту навчального матеріалу;

• оцінка досягнень учня протягом усього процесу його діяльності,  а не тільки за  кінцевим  результатом;

• заохочення  прагнень учня знаходити свій спосіб роботи, аналізувати протягом уроку роботи інших учнів, вибирати та освоювати найбільш раціональні з них;

• створення на уроці педагогічних ситуацій спілкування, які б дозволяли кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, виборність у способах роботи, створення  обстановки для  природного самовираження учня.

Як казав Анрі Барбюс, французький письменник та суспільний діяч, «Школа - це майстерня, де формується думка підростаючого покоління, треба міцно тримати її в руках, якщо не хочеш випустити з рук майбутнє».

Працюючи над проблемою застосування медіапростору, я знаходжусь у постійному пошуку нового, цікавого та корисного. І це спонукає мене систематично створювати такі навчальні ситуації, які підштовхували б учнів до самостійного здобуття інформації, її аналізу та узагальнення.