Позакласна година присвячена Голодомору 1932-1933 р.
для учнів 11 класу
Тема: 33 хвилини пам’яті Голодомору
Мета: поглибити знання учнів, присутніх про роки голодомору в Україні та його наслідки для українського народу, розвивати вміння грамотно висловлювати свої думки, використовувати різні документи, готуючись до розповіді, виступати у ролі актора, виховувати повагу до історичного минулого свого народу, який вистояв і проніс свої традиції через різні випробування.
Обладнання: кетяги калини і чорні стрічки, хлібина, свічки, мультимедійні засоби.
На початку дзвони. Лунає «мелодія суму»
Ведучий. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932 - 1933 років. Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок - Голодомо, який призвів до небачених безневинних жертв.
Ведучий. Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно - надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. Ніде і ніколи!
Ведучий Пам'яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках. Пам'яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії XX століття, присвячуються ці хвилини.
Ведучий. На вшанування світлої пам’яті жертв голодомору в Україні 1932 - 1933 роках оголошую хвилину скорботи.
Стук метронома.
Ведучий. Хай ця хвилина для громадян нашої незалежної держави, співвітчизників за кордоном, для всіх людей доброї волі й чистої совісті стане актом поминальним, жестом покаяння і перестороги.
Ведучий. Хай у кожному місті й селі, в кожній оселі, в кожній родині старий і малий схилить голову перед пам’яттю невинно убієнних голодом-геноцидом, уклінно припаде до їхніх могил, поставить свічку перед образом Божим. Хай ця хвилина увійде в наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла.
(запалюють свічки).
Звучить «Реквієм» Моцарта
Голодна смерть, напевно, найстрашніша.
Вона повільна, довга і тяжка,
Жахлива і пекельна, найлютіша,
Бо зводить з розуму й така тривка…
А це ж було… І ніде правди діти,
Що заподіяли цю смерть більшовики.
Дорослі мерли, старики і діти —
Це геноцид кривавої руки.
Щоб наш народ нескорений здолати,
Що прагнув волі і в борні стояв.
Його рішили в чорнозем загнати,
Щоб голову вже більше не підняв.
Вмирали сім’ї, вимирали села…
Бо все забрали, що народ зростив.
Статистика доволі невесела…
Мільйони більшовицький кат згубив.
А ті, хто вижив, будуть пам’ятати,
Як голодом морили чесний люд.
Бо ж пам’ять у народу не забрати…
Й не знищити, не змити, наче бруд.
Вона передалась нам генетично,
Й живе у нас завжди з маленьких літ.
І буде жити в Україні вічно,
То ж хай про це почує цілий світ!
Мелодія суму
Ведучий: Страшний 1933 рік... У Москві - парад, веселі обличчя. Холодна посмішка "вождя усіх народів" з трибуни мавзолею Леніна. Люди, сповнені ентузіазму, несуть гігантські портрети "вождя", танцюють, виконують гімнастичні вправи, захлинається бадьора музика життєствердних маршів, а в цей час на Україні - голод. Кордони республіки закриті військами. Відіслано понад 100 тисяч комуністів для збирання зерна. Воно буквально вимітається із кожної хати. Ним вщерть заповнені всі засіки. Воно за безцінь продається на ринках Європи.
Ведучий: На Україні щохвилини вмирало від голоду 17 чоловік, за годину -тисяча, за добу - 24 тисячі. Всього загинуло більше восьми мільйонів чоловік, чи більше, точна цифра невідома. З них - близько 3 мільйонів дітей. Сходили з розуму матері. Історія людства такого ще не знала - щоб планомірно винищували голодом людей.
До вашої уваги відео присвячене Голодомору 1932-1933 рр.
Відео про голодомор
Моцарт «Панахида»
Читець: Ти кажеш, не було голодомору?
І не було голодного села?
А бачив ти в селі пусту комору,
З якої зерно вимели до тла?
Як навіть вариво виймали із печі
І забирали прямо із горшків,
Окрайці виривали з рук малечі,
Із торбинок нужденних стариків?
Ти кажеш, не було голодомору?
Чого ж тоді, як був і урожай,
Усе викачували з двору,
-Греби, нічого людям не лишай!
Хто ж села, вимерлі на Україні,
Російським людом поспіль заселяв?
Хто? На чиєму це лежить сумлінні?
Я бачив сам у ту зловісну пору
І пухлих, і померлих на шляхах.
І досі ще стоять мені в очах...
А кажеш - не було голодомору?
Ведучий: А пішли ж кращі з кращих. Несли в могили найкоштовніше, що має нація - гени розуму, людяності, відваги, всіх мислимих людських чеснот і талантів. Обірвався вічний живий ланцюг поколінь. Українському народові, якого ніколи не щадила доля, було завдано страшного удару.
Ведучий: Наслідки голодомору: внаслідок повного виснаження організму, від голоду померло близько 12 мільйонів; вивезено до Сибіру, на Урал, райони Крайньої півночі 3 мільйони осіб.
Ведучий: Важко повертає наш народ собі духовне здоров'я. Жадане й драматичне його очищення, радісне і гірке його воскресіння. Надто багато позаду могил. Надто великі втрати . І тільки правда здатна зняти наслідки шоку, заподіяного епопеєю насильницької колективізації та голодомору, розкріпачити волю людей. Тільки виповівши минулі страждання, викричавши давній біль, крок за кроком пройшовши заново хресну путь своєї далекої і близької історії, віднайде себе наш народ, гідний прекрасної долі.
Ведучий
Доки праця радує десниці
Й смак солодкий в рідної води,
Певен я - не висохнуть криниці,
Ті, які копали ще діди.
Ведучий
Ще ми хазяї на ріднім полі,
Ще вмієм сіять і орать
Не дамо сум’яттю і недолі
Та козацькі душі осідлать.
Ведучий
І не слід із відчаю журитись,
Бо поки буя вишневий цвіт,
Буде жить, не може загубитись
На землі наш запорізький рід.
Ведучий: Шановні присутні! До вашої уваги пропоную переглянути кліп оксани Білозір «Свіча», в цей час замислимося над головним – ЖИТТЯ та СМЕРТЬ й передамо з рук в руки свічку пам’яті.
Свіча кліп
Ведучий: Що ви відчули, слухаючи пісню та тримаючи свічу? Які почуття вони у вас викликали?
Ведучий: Голод 1932-33 років чорніє великою плямою на демографічній карті України, втрат від цього ще не вдалося повернути - ні матеріальних, ні тим більше людських. Говорячи словами О.Міщенка «Мертвим нікому довіритися, крім живих, - і нам треба так жити тепер, щоб смерть наших людей була виправдана щасливою і вільною долею нашого народу». Мільйони людей, які загинули у 1932-33 роках голодною смертю, не можуть безслідно розчинися у часі і просторі. Про них пам'ятатимемо ми, хто вижив, їх діти та онуки.
Пам'ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі.
Дзвін церковних дзвонів
